(050) 412 1690, (067) 239 2674

Вход / Регистрация
  КОРЗИНА: Ваша корзина пуста.

Разделы

ЭНТЕРОСОРБЦИЯ - одно из лучших средств оздоровления (1) Мужское здоровье и долголетие (16) Женское здоровье (13) Здоровье ребёнка и матери (4) Эндокринная система. Щитовидная железа (10) Эндокринная система Сахарный диабет (15) СЕРДЦЕ и СОСУДЫ (29) Соль для ГИПЕРТОНИКОВ, сердечников, диабетиков (10) Антипаразитарная программа (2) Оздоровление ЖКТ (21) Дыхательная система (4) Опорно-двигательный аппарат (16) Мочеполовая система (20) Оздоровление ЦНС (4) Оздоровление кожи и волос (15) Сохранение и улучшение зрения (3) Лечебная музыка (1) КНИГИ. Литература по здоровью (2) Коллоидное серебро Серебряный щит 1000 (2) Омоложение (9) Онкологические заболевания (8) Очистка организма (7) Очищение и Похудение (12) Печень (4) Укрепление иммунитета (19) Экология, санитария, гигиена (9) Аппликаторы Ляпко (14) Свечи лечебные на натуральных компонентах (6) Масла лечебные (2) Бишофит Полтавский (3) Методики контроля организма (2)

Биологические свойства ТриСмектита

БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ САПОНІТІВ


Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України

РЕФЕРАТ
Звіт: 26 с., 10 табл., 40 джерел

У роботі подані результати дослідження біологічних властивостей препаратів на основі триоктаедричних смектитів (трисмектитів) - сапонітів - місцевих родовищ. Речовина із мінеральної сировини не містить токсичних і канцерогенних речовин, має високі показники сорбції відносно патогенних мікроорганізмів і рекомендована для виготовлення в якості сировини для спеціальних харчових продуктів.

ЗМІСТ

 ВСТУП
Розділ 1. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розділ 2. ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ МІНЕРАЛЬНОЇ СИРОВИНИ
2.1. Характеристика існуючих сорбційних продуктів
2.2. Лабораторний регламент виготовлення
2.3. Визначення вмісту канцерогенних речовин в складі сапоніту
Розділ 3. СОРБЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРОДУКТІВ ІЗ САПОНІТІВ
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА 

ВСТУП

Зростаюче забруднення навколишнього середовища токсичними речовинами органічного та мінерального походження, їх накопичення в організмі людини супроводжується погіршенням стану здоров’я населення. Одним із важливих способів запобігання таких захворювань є використання сорбційних матеріалів, особливо природного походження.

Україна володіє великими запасами природних мінералів, широке використання яких для вирішення екологічних питань, в сільському господарстві, медицині багатьма фахівцями вважається за доцільне.

Виходячи з того, що природні дисперсні мінерали відносяться до найбільш поширених сорбційних матеріалів, які мають високі показники зв’язування різноманітних забруднювачів, доцільним і актуальним є проведення досліджень в напрямку визначення та обгрунтування можливості використання природних дисперсних мінералів для очистки та знезаражування водних середовищ та детоксикації організму людини, особливо тих, хто проживає на території в зонах .екологічних катастроф.

Встановлені закономірності дадуть можливість науково обгрунтувати придатність природних мінералів з місцевих родовищ для виготовлення спеціальних харчових продуктів, що дозволить збільшити сорбційні можливості організму людини.

Розділ 1. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчали сорбційні властивості природних та активованих форм мінералів з різним їх впливом на кислотно-лужну рівновагу водного середовища: алуніту природного (рН 6,.4) і активованого (рН 4,4 ), монтморилоніту (рН 7,0), сапоніту природного (рН 7,0 ), цеоліту (7.9) і сапоніту термоактивованого (рН 9,3). Для порівняння використовували також вуглеві сорбенти з модифікованими металами поверхнями типу КАУ-Cu 2+; КАУ-Zn 2+; CKH-Zn 2+; СКН-Си 2+ та поліметилсилоксан (ПМС).

Досліджували взаємодію з твердим субстратом мінералів вірусів : вакцинного штаму вірусів поліомієліту (P-712,Ch.2 ав), вірусів Коксакі В-1 (Connecticut-5), вірусів Коксакі В-6 (Hammon) та культур бактерій із родини Enterobacteriaceae: Escherichia coli 0-111, Salmonella typhimurium. Віруси мали ідентичну морфологією та тип симетрії, але були відмінні за біологічними властивостями. Культивування вірусів здійснювали в перещепних культурах клітин Нер-2 , інфекційну активність визначали методом титрування за бляшкоутворенням .

Ефективність сорбційної взаємодії вірусів і бактеріальних клітин з . мінералами вивчали у водному середовищі різного ступеню забрудення.

Досліди проводили на нелінійних білих мишах масою 18-20 г. Суспензію мікробних клітин об"ємом 0,5 мл вводили через зонд у шлунок. Через 2 год вводили суспензію сорбційних препаратів у такому ж об"ємі. Вміст нижніх відділів кишечника аналізували через 6 год після чергового введення препарату. Після тіопенталового наркозу тварин умертвляли та забирали матеріал для дослідження.

Порівняльну оцінку властивостей сорбційних матеріалів здійснювали за показниками ефективності сорбції (%), питомої та граничної сорбції (БУО/мг) та коефіцієнта сорбції - як відносної величини кількості сорбованих мікроорганізмів на твердому субстраті до їх рівноважної концентрації у водному середовищі з урахуванням його об”єму і щільності та наважки внесеного мінералу.

Результати досліджень обробляли стастистично. Обчислювали середні величини інфекційних титрів та їх стандартних відхилень (S/х/). Достовірність відмінностей показників оцінювали за t-критерієм при рівні значимості Р < 0,05].

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ МІНЕРАЛЬНОЇ СИРОВИНИ

2.1. Характеристика існуючих сорбційних продуктів

Проведені дослідження сировини, призначеної для застосування у харчовій промисловості, зокрема для виготовлення спеціальних харових продуктів із високою сорбційною ємністю, з вмістом одного та більше компонентів діючої речовини.

Відомо застосування в якості сировини сорбційних матеріалів природного і синтетичного походження, наприклад, вуглі (деревні, кісточкові), кремнеземи (різноманітної дисперсності аеросили), поліметилсилоксани, каолін (біла глина), висівки, пектини та інші речовини.

Пропонується замінити існуючі матеріали природного і штучного походження, а також природні сполуки із запасів, що виснажуються, сировиною з високою сорбційною ємністю, відносно не складними засобами додаткової її активації, добре сумісної з водорозчинними речовинами та тривалим термніном зберігання. Наприклад, відомо, що оброблене при підвищеній температурі в середовищі, позбавленому кисню, природна речовина (кісточки морель, персиків, слив і т.д.) перетворюється в матеріал із високими сорбційними властивостями.

Вуглі різноманітних марок використовують як самостійну форму, так і у вигляді носіїв водорозчинних хімічних речовин із різноманітним ступенем біологічної активності. Вуглі мають низькі показники сорбційної активності, що потребує застосування великої кількості речовини. Кісточкові вуглі стійкі до стирання, мають гострі грані сколів, внаслідок чого можуть механічно ушкоджувати стінку кишечника, впроваджуватися в його стінку, викликаючи затяжні запальні процеси.

Крім того, обидва види вуглів містять у різноманітних концентраціях канцерогенні речовини (у залишкових кількостях, як залишок, що виникає при термообробці вихідних матеріалів при їхньому одержанні в середовищі без кисню), а кісточкові вуглі - контрольовані кількості ціанідів, екологічно шкідливих речовин.

Алюмосилікати будь - якого ступеню дисперсності за числовими показниками ємності не перевищують активовані вуглі. Промислове одержання фармакологічних препаратів на їхній основі до тепер ускладнено через відсутність адекватних технологій фасування порошків із високою дисперсністю, що супроводжується значним запиленням робочих місць.

При фізіологічних станах, що часто виникають як у нормі так і при патології, в організмі людини після прийому препаратов з алюмосилікатів можливо утворення кремнієвої кислоти з токсичними властивостями.

Поліметилсилоксани близькі або рівні за сорбційною ємністю до аеросилів, згодом змінюють свій агрегатний стан (тривалість збереження продуктів такого класу речовин біля 1 року), що різко знижує товарність на їхній основі.

Природні матеріали органічного походження (висівки, пектини, крохмаль та ін.) характеризуються щодо вуглів, алюмосилікатів, і поліметилсилоксанів низькими показниками сорбційної ємності. Встановлено, що терміни збереження самої сировини і продуктів на її основі перевищують аналогічні показники для поліметилсилоксанів, але менше за показником, ніж в активованх вуглів. Крім того, при зберіганні органічних сорбційних продуктів названих сполук спроможні змінювати смакові якості кінцевого продукта.

Сировина на основі каоліну характеризуються тривалим терміном зберігання. Показники сорбційної ємності цих матеріалів - одні з найнижчих у порівнянні з іншими сорбційними препаратами, а відомі засоби модифікації сорбційної поверхні не збільшують її показники.

З метою оптимального вибору з існуючих природних матеріалів для застосування у харчовій промисловості в якості сировини для одержання спеціальних харчових продуктів пропонується застосування природного дисперсного мінералу - сапоніта з місцевих джерел сировини, що мають повсюдне поширення на території України - Сапоніт як інші мінерали з вмістом монтморилонніту, легко піддається хімічній модифікації поверхні, і на відміну від відомих мінералів цієї групи набуває найбільше високих показників питомої сорбційної ємності при термічній - та гідротермічній обробці. Сорбційні властивості природних і модифікованих форм сапонітів зберігаються протягом тривалого часу.

2.2. Лабораторний регламент виготовлення

Одержання природної форми ї для виготовлення спеціальних харчових продуктів, а також засоби їх активації фізичними методами. Рудні зразки мінеральної сировини, що містить сапоніт, під візуальним контролем звільняють від сторонніх домішок, перемішують у дистильваній воді. Дрібнодисперсну частину мінералу у водяній фазі зливають, із неї гравіметричним способом відокремлюють тверду фазу. Отримують сапоніт, що містить хімічні елементи та їх сполуки, наведені в табл 2.1.

Таблиця 2.1
Склад рудного зразка сапоніту і сировини на його основі

Назва елементів, сполук

Досліджувані зразки ( мас. % )

Пдк (мг)

рудний

сировина

Окис кремнію

48,60

47,33


Окис титану

1,32

0,89


Окис алюмінію

12,80

10,40


Залізо загальне

7,12

7,25


Окис заліза (3)

12.90

9,31


Окис заліза (2)

1,37

0,83


Окис кальцію

1,70

2,82


Окис магнію

10,09

9,56


Окис марганца

0,18

0,15


Окис натрію

0,07

0,02


Окис калію

1,30

0,41


Окис фосфору

0,13

0,095


Молібден

0,00005

0,0001


Цинк

0,001

0.016

5


Барій

0,0005

0,00002


Мідь

0,003

0,011

5

Хром

0,001

0,02


Кобальт

0,003

0.0035


Свинець

0,0003

0,0009

0,05

Літій


0,003


Нікель

0,003

0,0065


Ванадій

0,009

0,037


Сірка

0,10

0,10


Окис сірки

0,04



Двуокис вуглецю

0,22

0,77


Вода

10,58

7,10


Галій

0,0007

0,0008


Ітрій

0,001

0,005


Цирконій

0,002

0,001


Г ерманій

0,0003



Скандій

0,00007

0,0005


Берилій


0,0003


Срібло

0,00005

0,0008


Ниобій


0,0003


Олово


0,0003


Стронцій


0,0003


Кадмій

0,0001

0,01


Ртуть


0,000003


Итербій


0,0001


Мишьяк


0,0005


Бор


0,0012-


Фтор


0,12


Отримана емульсія може бути товарної або висушена, подрібнена до порошкоподібної форми.

Встановлено, що отримана з рудного зразку сировина по хімічному складі істотно не відрізняється від природної сировини, а нормоване утримання важких металів не перевищує рівні гранично допустимих концентрацій. Дані про утримання рухливих форм металів у рудних зразках і сировини сапоніту наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2
Вільні форми металів у зразках сапоніту

N

пп

Назва елементів

Вміст в зразку, мг/кг

рудний

сировина

1.

Залізо

120,00

80,00

2.

Мідь

0,85

0,20

о

Срібло

0,20

0,20

4.

Цинк

1,20

0,72

5.

Кадмій

0,20

0,20

6.

Свинець

2,00

0,47

7.

Молібден

0,20

0,20

8.

Нікель

0,80

0,20

9.

Кобальт

0,60

0,20

10

Хром

0,50

0,50

11

Окисли марганцю

90,00

35,00

Примітка. Середні величини із 3-4 визначень.

Встановлено, що отримана з рудного зразка сировина по хімічному складі істотно не відрізняється від природної сировини, а нормоване утримання важких металів не перевищує рівні граничних концентрацій. Вміст рухливих форм металів у рудних зразках і сировини дані в табл. 2.3.

Дослідженнями показано, що утримання рухливих форм елементів у сировини сапоніту в порівнянні з рудними зразками значно знижується, а їхнє можливе надходження в організм людини у кількості що не перевищує 0,5 р на кг маси тіла, не досягає максимальних-припустимих рівнів, наприклад, у продуктах харчування, для яких нормування є найбільше жорстким ( зокрема для молока).

Таблиця 2.3
Вільні форми металів у мінеральних зразках сапоніту

N

пп

Назва элементу

Вміст в зразку, мг/кг

рудний

сировина

1.

Залізо

120,00

80,00

2.

Мідь

0,85

0,20

3.

Срібло

0,20

0,20

4.

Цинк

1,20

0,72

5.

Кадмій

0,20

0,20

6.

Свинець

2,00

0,47

7.

Молибден

0,20

0,20

8.

Нікель

0,80

0,20

9.

Кобальт

0,60

0,20

10.

Хром

0,50

0,50

11.

Окисли марганцю

90,00

35,00

Примітка: див. табл.1.2.

2.3. Визначення вмісту канцерогенних речовин в складі сапоніту

Здатність до утримання канцерогенних речовин і рудними зразками при виготовленні визначали за концентраціями бенз(а)пірену. Також досліджено можливий вплив термообробки рудних зразків із різноманітних глибин залягання сапоніту на забруднення канцерогенними речовинами (табл. 2.4.)

Таблица 2.4.

N


Характеристика образца

Вид обработки

Содержание

бенз(а)пирена

1.

Природний, глибина залягання, м.: 0,25

Без помолу

Сліди


0,50

Без помолу

Сліди


2,00

Без помолу

Сліди

2.

Сапонітова мука

Помол до 1-3 мм

Сліди

3.

Сапонітова мука ,300° С 1 час

Помол до 1-3 мм

Сліди

4.

Сапонітова мука, 500° С 1 час

Помол до 1-3 мм,

Сліди

5.

Сапонітова мука, 700-750° С 1 час

Помол до 1 -3 мм,

Сліди

6.

Сировина из рудного зразку

Відмулювання

Сліди

7.

Сировина из муки сапонітової

Відмулювання

Сліди

8.

Сировина из рудного зразку, 700-750° С 1 час

Відмулювання

Сліди

Очевидно, що в природних рудних зразках глин порід сапоніту у тримання бенз(а)пірену не перевищує концентрацій чутливості методу його визначення. Подрібнення порід сапоніту не супроводжується його забрудненням канцерогенними речовинами. При прогріванні сапоніту в діапазоні температур 300-750° С протягом 1 години не супроводжується утворенням канцерогенних сполук. В технологічному процесі одержання сировина як з рудних зразків, так і з подрібненої муки сапоніту, не Вміст 3,4-бенз (а) пирену в зразках сапонитових глин виявлено додаткових джерела його забруднення канцерогенною речовиною.

Слід зауважити, що прогрівання сапоніту проводили в муфельній печі з електропідігрівом. Тоді як розміщення різноманітних порід, з вмістом сапоніту, у печах випалу керамічних виробів із' використанням природного газу або мазутного палива зафіксовано накопичення в них бенз (а) пирену.

Таким чином, для необхідної обробки рудних порід і різноманітного способу отримання з них сировини з вмістом сапоніту слід застосовувати електричний обжиг сировини.

РОЗДІЛ 3. СОРБЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРОДУКТІВ ІЗ САПОНІТІВ

3.1. Сорбція бактерій кишкової групи сапонінами

Визначення контактної взаємодії вірусних часток і клітин бактерій із сапонітом в модельних умовах із різноманітним вмістом іонів металів у водному середовіищі. Як ідеальне середовище використовували дистильовану воду. Результати утримання мікроорганізмів у водній фазі при різноманітних співвідношеннях твердої і рідкої фази, а також у дисперсних системах подані в табл. 3.5.

Таблиця 3.5.
Виявлення клітин кишкової палички у воді після взаємодії із сапонітом

Характеристика твердої фази

Вміст клетин бактерій в воді

Час взаємодії:

год.

(КОЕ/мл)*

Проценты, %

Клітини кишкової палички

1,2x10 5

100,0

0

Клітини, сапоніт рудний 750° С

3,0x10 1

0,025

1

Клітини, сапоніт рудний 750° С

0

0

4

Клітини, сапоніт сировина

8,0x10 3

7,0

1

Клітини, сапоніт сировина

7,4x103

6,2

4

Клітини, сапоніт сировина 750° С

1,2x10 3

1,0

1

Клітини, сапоніт сировина 750° С

0

0

4

Примітка: Співвідношення твердої і рідкої фаз (сапоніт: вода) складало 1:10. КУО/мл * - колоніїутворюючі одиниці в 1 мл середовища.

Показано, що у водному середовищі клітини кишкової палички ефективно контактно взаємодіють з зразками сапоніту, що зареєстровано по показнику утримання клітин у водному середовищі. Прогрівання сапоніту при 750° С протягом 60 хвилин надає мінералу нових, бактерицидних властивостей.

3.2. Адгезія клітин бактерій кишкової палички до стінок кишечника

Можливий вплив на утримання мікроорганізмів кишковим епітелієм визначали в дослідах " in vitro" - на відрізках і фрагментах нижніх відділів кишечника експериментальних тварин (білі пацюки масою 180-260 г). Сапоніт, як і продукти порівняння, вводили одночасно з мікробними клітинами в розчин для інкубації відрізків кишечника або в просвіт його фрагментів у складі середовища - клітини. Результати дослідів дані в табл. 3.6.

Таблиця 3.6
Адгезія клітин бактерій кишкової палички до стінок кишечника

N

пп

Характеристика твердої фази

Число

спостережень

Вміст клітин кишкової палички на мг ваги слизової

1.

Клітини бактерій

5

327:25

2.

Клітини, КАУ-Сіг+

6

297:30


Клітини, КАУ-2п2+

6

274:29

4.

Клітини, СКН-Си2+

8

240:19

5.

Клітини, сировина сапоніта

4

137:8

Примітка: Експозиція клітин з слизовою складала ЗО хв при 7° С, відрізок кишечника промивали охолодженим фізіологічним розчином; визначали адгезію клітин в слизову кишечника.

Встановлено, що сапоніт запобігає адгезії ентеропатогенної кишкової палички до слизової оболонки кишечника. - Числові показники утримання клітин на 1 мг слизистої мали низькі величини в порівнянні з контролем та іншими сорбційними матеріалами.
Аналогічні результати отримано на моделі патогенних бактерій кишкової групи - сальмонелл, шигелл.

3.3. Вплив сорбційних препаратів на адсорбцію вірусів в кишечнику

При введенні сапоніту і продуктів порівняння одночасно з вірусними частками в розчині Ерла для інкубації відрізків кишечника або в просвіт його фрагментів також визначали утримуючі властивості слизової кишечника (табл. 3.7; табл.3.8 ).

Таблиця 3.7
Сорбція вірусів Коксакі В 3 до слизового шару відрізка кишечника

N

пп

Характеристика твердой фазы

Число

спостережень

Вміст вірусів в 1 мг слизової (БУО/мг)

1.

Клітини слизової

3

1,2x10 2

2.

Клітини, КАУ-Си2+

3

0,6x102

3.

Клітини, КАУ-Хп2+

о

0,8x102

4.

Клітини, СКН-Си2+

3

0,5x102

5.

Клітини, сировина сапоніту

5

0,3x102

Примітка: Експозиція клітин з слизовою складала 30 хв при 7° С, відрізок кишечника промивали охолодженим фізіологічним розчином; ввизначали утримання вірусів у слизовій кишечника в бляшкоутворюючих одиницях на 1 мг (БУО/мг) зразка.

Таблиця 3.8
Утримання вірусів Коксакі ВЗ слизовим шаром фрагмента кишечника

N

Характеристика твердої фази

Число

Вміст вірусів в 1 мг слизової

пп


спостережень

(БУО/мг)

Е

Клітини слизової

3

1,5x102

2.

Клітини, КАУ-Си2+

п

0,8x102

3.

Клітини, КАУ-2п2+

2>

1,0x102

4.

Клітини, СКН-Сіг+

п

0,9x102

5.

Клітини, сировина сапоніту

4

0,5x102

Примітка. Експозиція вірусів із компонентами твердою фазою складала ЗО хвилин при 7° С, відрізок кишечника промивали охолодженим фізіологічним розчином; визначали утримання вірусних часток у слизовій кишечника в бляшкоутворюючих одиницях на 1 мг (БУО/мг).

Дані табл. 3.7 свідчать, що введення в якості твердої фази дисперсійної системи вугільних матеріалів зменшує показники утримання вірусних часток у слизовою оболонкою кишечника (для КАУ-и2+, КАУ- Zn2-h, СКН-Си 2+ відповідно на 50 %, 66 % і 42 %). Утримання вірусних часток слизовою кишечника складало 25 % при введенні в аналогічну дисперсійну систему сировини сапоніта.

Із даних табл. 3.8 виходить, що слизова фрагментів кишки утримує вірусні частки з водної дисперсійної системи. Введення сорбційних матеріалів до складу дисперсійної системи супроводжується зменшенням числових показників утримання слизовою вірусних часток (на 53 %, 67 % і 60 % відповідно для КАУ-Си2+, КАУ-2п2+ і СКН-Си2+). При введенні в дисперсійну систему сировини сапоніта аналогічний показник складав 33%.

Таким чином встановлено, що при введенні в якості твердої фази вугільних сорбентів відбувається зменшення показників вмісту вірусних часток в складі слизової кишечника. При введенні в аналогічну дисперсійну систему сапоніту утримання вірусів слизовою кишечника збільшувалося. Аналогічні показники утримання вірусних часток в слизовому шару одержано при дослідженні фрагменту кишки.

3.4. Видалення патогенів із організму тварин за допомогою природних дисперсних мінералів

Приживлення і носійство патогенних мікроорганізмів у кишечнику при спільному введенні із сорбційними матеріалами вивчали на лабораторних тварин (білі миші і кролики). Білим мишам масою 18-20 г примусово внутрішлунково вводили 0,5 мл водної суспензії збудників кишкових інфекцій. Через 1,5-2 години тваринам аналогічним способом і в такому ж обсязі вводили сорбенти багаторазово з інтервалами 5-6 годин.

Кроликам масою 1,6-2,4 кг примусово внутрішлунково вводили суспензію вірусів Коксаки ВЗ із розрахунку 1 мл суспензії на 1 кг ваги тварини в концентрації 103 бляшкоутворюючих одиниць в 1 мл середовища (БУО/мл). Сорбенти вводили через 1,5 години від початку інфікування в дозі 2,0 г на кг маси дворазово з інтервалом 5-6 годин.

Результати дослідів подані в табл. 3.9, 3.10.

Таблиця 3.9
Терміни елімінації бактерій із нижніх відділів кишечника при введенні сорбційнних матеріалів

N

пп

Показник

Без сорбента

Природний сорбент

Монтмориллоніт

Сапоніт

Внутрішлункове введення білим мишам мірабельного протея, 10 7-10 8 клітин в 1 мл середовища за стандартом ТИСК

1 .

Доза на 1 введення, мг/кг

0

1000

1000

2.

Наявність бактерій в виділеннях, діб

7-9

4-7

3-5

Внутрішлункове введення білим мишам золотистого стафілокока, 10 7-10 8 клітин в 1 мл середовища за стандартом ТИСК

1.

Доза на 1 введение, мг/кг

0

1000

1000

2.

Наявність бактерій в виділеннях, діб

7-9

5-6

3-5

Внутрішлункове введення кролям суспензії вірусів Коксакі ВЗ, 10 5 вірусних часток в 1 мл середовища

1.

. Доза на 1 введення, мг/кг

0

2000

2000

2.

Наявність вірусів в виділеннях, діб

5-7

4-6

3-5

Примітка. У складі досліджених груп використовували по 6 білих мишей і 3 кролів; білим мишам вводили матеріали трьохразово, кролям - дворазово.

З даних табл. 3.9 виходить, що при внутрішлунковому примусовому введенні патогенів терміни їх виведення складають 7-9 і 5-7 діб для бактерій і вірусів відповідно. При аналогічному способі введення монтмориллонит зменшує показники термінів виділення збудників до 4-7 і 4-6 діб відповідно для бактерій і вірусів. Введення сапоніта в тих же дозах зменшує показник носійства до 3-5 діб.

Виявлення бактерій у нижніх відділах кишечника тварин при тривалому введенні сорбційних матеріалів

Таблиця 3.10

N

п

Показники

Сорбційні матеріалі

КАУ

СКН

ПМС

Сапоніт

Золотистий стафілокок, 1,4x10 9 КУО/ мл

1.

Доза сорбента, мг/кг

2500

2500

2500

1000

2.

Кількість введень

5

5

5

5

3.

Виділення бактерій

+

+

+

-

Мірабельний протей, 4,6x10 8 КУО/мл

1.

Доза сорбента, мг/кг

2500

2500

2500

1000

2.

Кількість введень

9

9

9

6

3.

Виділення бактерій

+

-

-

-

Примітка: Інфекційний титр бактерій визначали в колоніїутворюючих одиницях на 1 мл середовища (КУО/мл); "+" - наявність і" відсутність бактерій у кишковому вмісті; КАУ - кісточкове активоване вугілля, СКН - модифіковане кісточкове вугілля, ПМС - полиметилсісоксан.

З даних табл. З.10 виходить, що пяти шестиразове введення сапоніта в дозі в 2,5 разів меншої, ніж інших сорбційних матеріалів, призводить до звільнення кишечника від примусово введених збудників токсикоінфекцій. Тим самим показано, що експериментальний курс лікування токсикоінфекції такими дозами сировини складав 1,5-2доби.

3.5. Нешкідливість триоктаедричного смектиту

Токсикологічні дослідження препаратів із природних смектитів проводили згідно таких нормативних документів: Наказ МОЗ України №152 від 02.10.1995 р. та Наказ МОЗ України №281 від 01.11.2000 р.

Проведені токсикологічні дослідження препарату із природних дисперсних мінералів в такому об’ємі : 1.Гостра токсичність на 3-х видах тварин ; 2. Хронічна токсичність ; 3. Місцевоподразнююча чи ульцерогенна дія згідно з переліком робіт.

Попередні результати досліджень свідчать про те, що "порошок триоктаедричного смектиту" нетоксична сполука. При внутрішньо шлунковому введенні препарату в дозах до 2 г на кг маси білим мишам і 3 г на кг маси білим щурам одноразово не приводило до їх загибелі. Тривале введення препарату в дозах, що перевищували умовно терапевтичні в 5-10 разів не викликало порушень функції печінки, нирок та підшлункової залози. Дослідження ульцерогенної дії на білих мишах показало, що "порошок триоктаедричного смектиту сприяє заживлению експериментальних виразок шлунку.

Таким чином, результати експериментальних досліджень дозволили стверджувати, що природні дисперсні мінерали із групи смектитів - монтморилоніт , сапоніт - мали порівняно вищі показники сорбційної активності відносно вірусів, бактерій.

Високотемпературне прогрівання природних сапонітів та алунітів супроводжується значною активацією їх антивірусних та антибактеріальних властивостей. При цьому, термоактивовані сапоніти набували селективних властивостей щодо вилучення із водного середовища сполук важких металів, азоту, фосфору, аміаку. Для природних смектитів характерний тонкодисперсний стан, здатність до набухання у водному середовищі, до катіонного обміну та високі показники зв’язування різноманітних забруднювачів водного середовища, в тому числі вірусів, бактерій та солей важких металів.

Смектити попереджували адсорбцію патогенних мікрорганізмів в кишечнику і прискорювали звільнення травного каналу від патогенних збудників кишкових інфекцій Зокрема, сапоніт. не пошкоджував слизову оболонку травного каналу на відміну від вуглевих сорбентів, які стійкі до стирання і призводили до мікротравм кишкової стінки і уповільнення моторики травного каналу та порушення міцності кишкового слизового шару. Природне походження, нетоксичність при введенні лабораторним тваринам та довгострокові терміни їх зберігання без змін фізико-хімічних властивостей надають дисперсним мінералам значні переваги перед вуглевими та штучно синтезованими полімерними препаратами. Стандартизацію сировини, що містить в своєму складі монтморилоніт, розроблено та введено в технічні умови (ТУ 6-12-5-80).

ВИСНОВКИ

1. Вивчені властивості природних дисперсних мінералів із групи смектитів і доведена доцільність їх використання в якості сировини для виготовлення спеціальних харчових продуктів.

2 Розроблений лабораторний регламент виготовлення із мінеральної сировини триоктаедричних смектитів (сапонітів) місцевих родовищ сировини для виготовлення спеціальних харчових продуктів.

3. Досліджені сорбційні властивості продуктів із сапонітів відносно вірусів і бактерій кишкової групи. Сировина із мінеральної сировини не містить токсичних і канцерогенних речовин, має високі показники сорбції відносно патогенних мікроорганізмів і при внутрішньо шлунковому введенні попереджає адгезію бактерій і вірусів до слизової оболонки кишечника експериментальних тварин.

4. Токсикологічні дослідження препаратів із природних смектитів показали, що "порошок триоктаедричного смектиту" при ентеральному введенні лабораторним тваринам не токсична сполука і може бути використана в якості сировини для виготовлення спеціальних харчових продуктів.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Андрейчин М.А., Ивахив О.Л. Бактериальные диареи. - К.: Здоровя, 1998. -412с.
  2. А.с. 4856629, МЕТР А 61 К 9/00. Способ обеззараживания воды /В.Н. Гирин., К.М Синяк, В.В. Гончарук и др.- N 070704. - Заявл. 28.08.90; Опубл. 19.08.94.
  3. Баева Л.Е., Ширман Г.А., Гиневская В.А. и др. Использование различных сорбентов для концентрирования кишечных вирусов //Ж. гигиены, эпидемиол., микробиол. и иммунол. - 1990. -Т.34, N2. -С.221-227.
  4. Батталова Ш.Б. Физико-химические основы получения и применения катализаторов и адсорбентов из бентонитов. - А.-Ата: Наука, 1986. -168 с.
  5. Береза Н.М., Селезнева С.И., Масолова Н.М. и др. Энтеросорбция в лечении больных язвенным коллитом // Врачебн. дело, 1992. -N1. -С.97-99.
  6. Брэгг У.Л., Кларинбулл Г.Ф. Кристалическая структура минералов.-М.: Мир, 1967.-389 с.
  7. Возианов А.Ф., Колесник Н.А., Самодумова И.М. Энтеросорбция в лечении хронической почечной недостаточности у больных с хирургическими заболеваниями почек // Врач. дело. -1992. -N2. -С.90-
  8. Воронцова Е.М. Энтеросорбция в комплексной терапии больных псориазом. - Дис. ... к.м.н. Москва, 1990. -163 с.
  9. Гирін В.М., Бойко ТЕ, Рудиченко В.Ф. Природний мінерал сапоніт для знезараження води // Лікарська справа. -1999. -N1. -С.33-35.
  10. Гебеш В.В., Янченко В.И., Сухов Ю.А. Каопектат в комплексном лечении больных кишечными инфекциями // Врачебное дело. -1999. - N3. - С.140-142.
  11. Глоба Л.И. Научные основы и гигиеническая эффективность очистки воды от микроорганизмов с помощью минеральных сорбентов. -Автореф. дис. ...д.м.н. - Киев, 1988. -38 с.
  12. Гончарук Е.И., Широбоков В.ГГ, Салата О.В. Закономерности сорбционного освобождения сточных вод от бактерий и вирусов //Гигиена и санитария. - 1990. - N 7. -С. 18-20.
  13. Грим Г. Минералогия и практическое использование глин.-М.: Мир, 1977.- 510 с.
  14. Застосування ентеросорбентів у дітей в умовах сучасної екологічної ситуації /І.С.Сміян, В.Ф.Лобода, М.Л.Тараховский та інш. // Педіатрія, акушерство і гінекол. -1995. -N2. -С.20-22.
  15. Земсков В.С., Шор-Чудновский М.Е., Картель Н.Е. О возможном механизме лечебного эффекта энтеросорбции //Клин, хирургия.-1988.-N3.- С.61-62.
  16. Ильин В.Б. Тяжелые металлы в системе почва-растения. Новосиб.:Наука, 1991.-151с.
  17. Корнилов Б.Н., Пшинко Г.Н., Косоруков А.А. и др. Очистка вод от цезия-137 и стронция-90 с использованием природных и активированных слоистых и слоисто-ленточных силикатов //Химия и технология воды. -1991. - Т. 13, N11. -С.1025-1029.
  18. Лекарственные препараты “АПДЖОН КАМПАНИ”. -М.,1993.
  19. Лопаткин Н.А, Лопухин Ю.М.Эфферентные методы в медицине. - М.: Медицина, 1989. - 352 с.
  20. Мостюк А.И., Сичкориз О.Е., Гайдук И.Б. и др. Энтеросорбенты в лечении и профилактике инфекционных заболеваний у детей: методические рекомендации. - Львов, 1991. -27 с.
  21. Методы получения новых материалов из минерального сырья: Сб.науч.ст. / Отв. ред. Н.Ф.Челищев. - М.: ИМГРЭ, 1990. - 89 с.
  22. Минералогическая энциклопедия / К. Фрея. -Л.: Недра, 1985. -512 с.
  23. Николаева Л.Г. Микробилогические аспекты применения энтеросорбентов при острых кишечных инфекциях // Врачебное дело. - 1993. -№8. - С. 81-83.
  24. Новий сорбент для концентрування вірусів із водного середовища /М.Гирін, І.І.Бойко, В.М.Плугатир та інш. // Лік. справа. -1995. -№ 5-6. -177-179.
  25. Пат. Японии N54-61085. МКИ4 В 01 О 15/00. Адсорбент, извлекающий соединения фосфора и азота и тяжелые металлы из сточных вод /Годзиро, Цунето , Канео -№ 52-127400; Заявл. 24.10.77; Опубл. 17.05.79.
  26. Применение смекты для лечения основных заболеваний пищеварительного канала / И.И.Дегтярова, Н.Д.Опанасюк, О.В.Голота и др. // Врачебное дело. -1994. - № 9-12. -С.88-92.
  27. Полимеры в фармации / Под ред. А.И.Тенцовой, М.Т.Алюшина. -М.: Медицина, 1985. -254 с.
  28. Сало Д.П., Овчаренко Ф.Д., Круглицкий Н.Н. Высокодисперсные минералы в фармации и медицине. -Киев: Наук, думка, 1969. - 397 с.
  29. Сорбенты и их клиническое применение /Кармело Джиордано.- К.:Вища школа, 1989. -400 с.
  30. Тарасевич Ю.И. Природные сорбенты в процессах очистки воды. -К.: Наук.думка, 1981. - 208 с.
  31. Традиційні і нетрадиційні мінерали у тваринництві / За ред. М.Ф.Кулика. -К.: Сільгоспосвіта, 1995. -247с.
  32. Фролов А.Ф., Николаев В.Г., Ленартович Л.С. и др. Энтеросорбция в лечении больных вирусным гепатитом//Клин.медицин.-1986.-Т.64, № 11.-С.82- 86.
  33. Челищев Н.Ф.Ионообменные свойства минералов.-М:Наука, 1973.-202с.
  34. Фізична хімія дисперсних мінералів / Ф.Д. Овчаренко. - Київ НАН України, Інститут біокол. хімії, 1997. - 127 с.
  35. Черкасов А.Н., Пасечник В.А. Мембраны и сорбенты в биотехнологии. - Л.: Химия, 1991.- 240 с.
  36. Применение бентонита для выявления энтеровирусов у человека и во внешней среде : метод, рекомендации/ В.П.Широбоков, В.Н.Гирин и др., Киев. -1986.- 24 с.
  37. Brindley G.W., Brown G. Cristal structures of clay minerals and their X-ray identification. -London, 1980. - 495 p.
  38. Droy M.T., Drouet Y., Geraud G., Schatz В. Intestine cytoprotective // Gastroenterol. Clin. Biol. -1985.-V.9. -P.37-44.
  39. Jakob L. Bentonit - ein nach wie vor wichtiges Weinbenandlungs mittel // Dtsch. Weinbein. -1991. -V.46, № 25-26. -P.1022-1025.
  40. Nemez E. Clay minerals.- Budapest: Akademia Kiado, 1981. - 548p.



Завідувач кафедри загальної
практики-сімейної медицини
Харківської медичної академії
післядипломної освіти МОЗ України,
доктор медичних наук, професор                                                       О. М. Корж